Школа це не тільки стіни. Насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги: ті, хто щодня переступають поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті учнів, колег, і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на традиційному вечорі зустрічі шкільних друзів, де впізнають вони один одного, незважаючи на сивину, за блиском завжди молодих очей.
Різні метаморфози відбулися із Костопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №5, що постала 50 літ тому у південній околиці міста. А починалася Одісея так…на пустирі з’являється звичайний будівельний вагончик. Особливо напруженими були останні дні серпня для новопризначеного директора школи Лаби А.А. та його колег. Працювали багато, бо поставили за мету: першого вересня прийняти своїх вихованців. 1968 рік. Арсена Андрійовича призначили директором новоствореної школи № 5. Педколектив сформували із 45 вчителів міста, які мали навчати близько 870 учнів. І ось під керівництвом талановитого організатора колектив взявся за роботу. І хоч було нелегко, почав поступово і наполегливо добиватись успіхів у роботі. Зі спогадів Арсена Андрійовича: «Із невеликою охотою я прийняв цю ще недобудовану школу на околиці Костополя на березі пересохлого озера (де водилися недавно качки). Але колектив, який був сформований з учителів міста, і учнів, зібраних з усіх шкіл околиці, взялися за роботу. Перший рік пройшов під гаслом згуртування вчителів, учнів. І ось після закінчення навчального року, за допомогою батьків було відремонтовано столи, стільці, панелі, все пофарбовано, посаджено дерева і квітники, і ми посіли призове місце в районі по підготовці школи до нового навчального року. У подальшому згуртований педагогічний колектив довів учням користь навчання і в нас вже з’явилися перші золоті медалісти. За час мого керівництва школу закінчили 18 медалістів. Школа все прогресувала, ми першими в районі перейшли на кабінетну систему навчання.».
Чорно-білі світлини німі та водночас промовисті свідки недавнього минулого. Із добре збереженого шкільного архіву проступають постаті колишніх медалістів, якими пишається школа, адже ними стали 139 випускників. За багаторічну діяльність, досягнення визначних успіхів у вихованні та навчанні, професійній, науковій підготовці учнівської молоді одним із перших педагогів Костопільщини, кого нагородили медаллю ім.Макаренка був Лаба А.А. Це людина з великої букви, справжній інтелектуал, багатогранний чоловік, який присвятив свою діяльність розвитку школи №5. Нагрудним знаком «Відмінник освіти України» нагороджено двох творчих педагогів закладу Білоус Г.М. у 1989 році та Савицьку Г.Г. у 1992 року. У 2003 році звання Заслужений вчитель України присвоєно Костровій С. М.
Наш заклад має не тільки багате минуле, творче сучасне, а й широкі перспективи розвитку у майбутньому. Упевненість у завтрашньому дні ґрунтується на високому професіоналізмі вчительського колективу, на багаторічних традиціях, сучасних методиках виховання, тісній співпраці з випускниками, батьками, меценатами.
Сьогодні ми всі ювіляри. І першокласники, і вже сивочолі колишні учні. Бо це не звичайний ювілей – ювілей домівки поколінь. Одні навчили, інші навчились. А дехто спочатку навчився сам, а згодом навчав наступні покоління …І так за днями дні, за роками роки, за десятиріччями десятиріччя. Саме людська неповторність учителя визначає обличчя навчального закладу.
- Нам вдалося зустрітися з першими випускниками школи 1969 року, а також з тими, хто вперше переступив поріг у 1968 році, з ветеранами праці, з учителями, які були першими (Кучко Марія Юхимівна, Зубчик Любов Федорівна). Для всіх школа стала рідною домівкою, куди хочеться повертатися і не тільки в свято, - зауважила директор ЗОШ №5 Алла Петрик.
Завітали на свято і гості міста: Потапчук Руслан Васильович, депутат Рівненської обласної ради, Нагорний Петро Васильович, заступник начальника управління, Середа Олександр Адамович, голова Костопільської районної державної адміністрації, Ткачук Сергій Михайлович, голова Костопільської районної ради, Ткачук Ніна Василівна, керуюча справами виконкому Костопілської районної виконкому Костопільської міської ради, Беляновська Наталія Миколаївна, начальник відділу освіти, Головачик Лариса Григорівна, голова Костопільської районної організації профспілки працівників освіти і науки України, які здійснили нагородження грамотами кращих працівників школи, вручили цінні подарунки та висловили сподівання зустрітися ще на святкуванні 100-річногою ювілею школи, побажали шкільній родині залишаться такою ж активною, співпрацювати з громадою міста та постійно підвищувати рівень знань випускників.
Силами учнів, випускників та вчителів був підготовлений святковий концерт. Гарною окрасою заходу були виступи Тамари Ширко, Віктора Бобельова, Тетяни Петрик, Антона Малиша, народного аматорського ансамблю танцю «Веселка» (художній керівник Людмила Озарчук) та народного аматорського ансамблю танцю «Веселочка» (художній керівник – Тетяна Червюк). Ювілейні заходи розпочалися із зустрічі учнями дорогих гостей хлібом і сіллю. Згодом на слайдах в особах долі конкретних людей ожила історія цього навчального закладу. І ніхто в залі не приховував своїх щирих емоцій, споглядаючи фото вчителів, однокласників і навіть самих себе.
Згадуючи історію школи №5, присутні також вшанували хвилиною мовчання директорів, вчителів, що відійшли у вічність.
Привітати школу з ювілеєм прибули випускники різних років, які щиро згадували роки навчання в рідній школі і дякували вчителям за невтомну працю і за те, що дали поштовх у щасливе майбутнє своїм учням. Колишні учні школи прийшли в гості не з пустими руками, а із щедрими подарунками від випускників.
Приймаючи сьогодні безліч вітань, хочемо сказати велике спасибі всім меценатам, адже завдяки їм, наша школа з кожним роком стає кращою: Нагороному Петру Васильовичу, Литвину Анатолію Степановичу, Глудику Тарасу Вікторович, Кореві Павлу Миколайовичу, Рицькому Ігорю Федоровичу, Великій Людмилі Василівні, Кльопу Василю Федоровичу, Ткачуку Сергію Михайловичу, Кучеруку Сергію Анатолійовичу, Яскалу Андрію Володимировичу, Яскалу Олександру Володимировичу, Зінчуку Юрію Володимировичу, Стельмащуку Віталію Миколайовичу, Стрижевському Миколі Миколайовичу, Деленгівському Віктору Васильовичу, Панчук Марії Володимирівні, Адамян Артуру Рафіковичу. Саме завдяки вашій підтримці наша друга домівка наповнена життям, барвами та красою.
Як у кожної людини – власна доля, так і у нашої школи – своя власна історія, своє життя, буремне, щасливе, часами гірке, немов чорний полин, по вінця наповнене гіркотою. Але загалом, добре і щире. Бо велике у неї серце, до якого вона хоче прихилити кожну дитину і віддати їй всі свої знання до краплиночки. А серце у нашої школи дійсно велике. Серце її – вчителі та їхні учні. Нам здається, що ще не один раз ми зустрічатимемось тут, у її стінах, і ще не один раз так гучно святкуватимемо її День народження!
Добра і щастя, творчих здобутків, світлого майбутнього тобі, моя шкільна домівко!

All news

Comments:

Only authorized users can leave comments.