Їхня мрія зіркою світить!

          Ось і настав цей незвичайний день. День святковий, радісний, веселий і сумний водночас. День розставання зі школою, рідними і затишними стінами, гомінким коридором, щирими друзями, добрими наставниками. Тільки вчора останніми акордами шкільної симфонії відлунали екзамени. Залишились позаду і казково незвіданий світ пізнання, і щире спілкування, і до болю знайома мелодія останнього шкільного дзвоника. Все це – позаду. А попереду самостійне життя. Радісно розправляти крила і боляче лишати такі рідні місця, де пролетіло 15 трепетних, неповторних літ. У цей незвичайний і урочистий день прощаються із рідною школою наші випускники. Учителі передали їм свої знання, вклали в кожного часточку свого серця, допомогли знайти своє місце в житті. Хай же воно буде сповнене радістю, щастям, творчою працею. Досягти цього буде нелегко, адже від сьогодні кожен піде своїм власним шляхом, не оглядаючись, не чекаючи під¬казок, кожному доведеться самостійно шукати відповіді на безліч запитань. Прощальний вальс... Випускний вечір... Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі. Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Серце переповнює любов до життя, до рідних людей! Світанкова зоря покличе їх у незвідані далі, різнобарв'я життя, до праці і радості. До школи прийдуть інші діти. І вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставля¬ти і випускати в життя, як робимо ми це сьогодні. 

 Їхня мрія хай зіркою світить
Кличуть вдаль їх дороги  ясні.
Україно! Ось твої діти,
Ти прийми їх в обійми свої!